Ведь мир — театр? |





 

Ведь мир — театр?

22.01.2014

Сегодня состоялась пресс-конференция в Луцке, где новые «законы» уже начали действовать. Роли исполняли: областная и районная администрация. Статисты: участники театра «ГаРмИдЕр». Зрители — мы.

Мы уже писали об этом спектакле и ярком отклике театра на сегодняшние события.
http://artdacha.org/milliony-uslyshat/

Но история с финалом спектакля получила неожиданное (? — это даже впереди законов!) продолжение. Вот материал портала «Волынь-пост»:

Луцький аматорський театр-студія «ГаРмИдЕр» «виселяють» з приміщення через те, що в одній з вистав актори зачепили тему побиття учасників Євромайдану.

Про це розповіла керівник театру Руслана Порицька під час прес-конференції у вівторок, 21 січня.

Вона розповіла, що після жорстокого розгону Євромайдану у Києві 30 листопада театральна трупа вирішила доповнити зміст вистави «АУ! Сказане мільйонам», яку грали на сцені 1 грудня, цитатами із коментарів користувачів соцмереж про жорстокі дії «Беркуту» і ситуацію в країні. Це викликало невдоволення районних посадовців, через що театралів хочуть «виставити» з Луцького районного будинку культури.

«Все почалося із першогрудневого (2013 року, — ред.) показу вистави. Це вистава за записами в інтернеті. Її сценарій побудований на дописах пересічних інтернет-користувачів. Там піднімаються найрізноманітніші проблеми особисті та загальносуспільні», — розповіла керівник театру.

«На репетицію перед тим ми прийшли надзвичайно схвильовані. 30 листопада відбулося те, що відбулося. І це не могло не зачепити жодну живу думаючу людину. Зачепило це і нас. Ми вирішили разом із колективом змінити закінчення вистави і доповнити його дописами інтернет-користувачів про події, які відбувалися на Майдані», — пояснила Порицька.

Актори театру на мультимедійні дошці показали присутнім нарізку з вистави, де вони зачитують думки пересічних людей про події на Майдані. «Це був крик душі», — прокоментувала Порицька.

«Після цього прокотилася хвиля невдоволення, бо ж ми працюємо у Луцькому районному будинку культури, відповідно, в нас є райдержадміністрація, районна рада. Там це не дуже сподобалося», — каже вона.

«13 січня мене викликали в кабінет відділу культури райдержадміністрації. Де начальник управління (Валентина Зінчук, — ред.) вирішила порозмовляти зі мною на тему, щоб ми тихенько пішли з будинку культури тому, що так чи інакше нас звідти попросять саме за оці дії (виставу, — ред.) Розголос в інтернеті призвів до такого результату», — розповіла Порицька.

Вона переконана, що, змінивши зміст вистави, колектив жодних законів не порушив. «Ми діяли в рамках чинного законодавства. Свободу слова ще ніхто не відміняв на той момент. І, звичайно, дослухатися до її порад ми не збиралися», — каже керівник театру.

«15 січня ми з директором будинку культури ходили коридорами ОДА, поставили до відома начальника відділу культури облдержадміністрації, а також директор спілкувався із заступником голови облдержадміністрації Олександром Курилюком. Ці розмови не принесли ніякого результату», — продовжила Порицька.

16 січня мене знову запросили в районний відділ культури і підписали такий наказ… підстава (для звільнення, — ред.)цілком законна — «скоротити та вивести посаду керівника народного театру студії «Гармидер» з штату». Однак, я відразу повідомила, що ми розуміємо, яка реальна підстава», — натякнула Порицька.

Вона пояснила, що з 2009 року працювала у районному будинку культури на громадських засадах. Оформлена на офіційну ставку була «лише кілька місяців тому». Тому керівник театру запропонувала залишитися на посаді на громадських засадах та не отримуватиме зарплату.

«Відповідь я почула: «Ні, колектив театру 16 березня 2014 року має покинути районний будинок культури», — зазначила Порицька.

За її словами, у Луцьку дуже складно знайти придатне приміщення для театру. «Ви розумієте, що шукати інше місце в нас можливості немає… Нам потрібно десь проводити репетиції, нам потрібні приміщення, щоб зберігати декорації до 15 наших вистав, технічне обладнання», — пояснила вона.

Порицька висловила сподівання, що районне керівництво «одумається» і не буде тиснути на театр: «Ми все ще сподіваємося, що це – непорозуміння, хоча навіть,якщо він буде скасований, «Гармидер» не відступається від своєї лінії репертуарної політики. Гармидер завжди був театром, який відгукувався на больові точки людини та суспільства…»

Руслана Порицька нагадала, що театр має багато заслуг перед областю та країною і створює позитивний імідж для них: «Я думаю, що це ще не кінець. Під скорочення попадає колектив, який часто чи не єдиний представляв Волинь, Західну Україну, Україну загалом на міжнародних конкурсах».

«Що нас змусило вийти перед широкою аудиторією. Захист нашого театру — це само собою. Але це захист нашої з вами гідності, це дійсно заклик до об’єднання мистецького середовища, тих митців, які мають в собі мужність говорити правду і відгукуватися на ті події, які відбуваються в країні», — пояснила вона.

Актор театру «Гармидер» Юрій Моклиця розповів, що театральна трупа не планує залишати приміщення. «Ми не хлопаємо дверима. Ми залишаємось працювати тому, що це не їхнє приміщення. Вони просто балансоутримувачі, а власником є громада», — пояснив Моклиця.

За його словами, немає великого значення, хто конкретно прийняв рішення про «виселення» театру.

«Мене не цікавить, хто конкретно, винна вся вертикаль. Від начальника відділу культури і до голови ОДА. Голова адміністрації точно мусить бути в курсі. Тут постає питання про їхню профпридатність, адже зрозуміло, що це політичне рішення», — пояснив він.

Підтримати театр «Гармидер» прийшов лідер гурту «Тартак» Олександр Положинський. Він зазначив: «Можна, щоб громада брала театр під своє крило. Цього немає. Єдина підтримка — це підтримка активних лучан, які розуміють, що не можна нищити культуру».

«Я закликаю всіх людей у Луцьку, щоб ви не були байдужими, відстороненими, щоб активно брали участь у всіх змінах. Закликаю всіх до створення міцної міської громади. Я закликаю людей примушувати себе виходити…», — сказав Положинський.

Наприкінці театрали запропонували присутнім підписати звернення до голови Волинської облдержадміністрації Бориса Клімчука та міністра культури України Леоніда Новохатька із закликом вирішити дане питання та не чинити тиск на «Гармидер».

One Response to “Ведь мир — театр?”

 
 
Ирина Запольская:

Ребята! Держитесь мудро и стойко. Ваш голос слышат,одни его бояться , другие — ждут. Ни камни, ни окопы не могут сделать то, что делает культура — взращивает, очищает, объединяет!

После спектакля «Сказка про Я» школьники 5 классов писали свои сказки «о важном».
И вот что мы прочитали :
«Жили-были люди. Но один раз на планету напал вирус, который поработил практически всех людей. В мире осталось максимум 2 миллиона людей. И один из этих выживших был я. Но в тот момент, когда я проснулся, я очутился неясно где. Ни одной живой души. Но я подумал как же так может быть, это же Киев .Здесь же обычно очень много людей. Я пошел искать людей. Прошло 2 часа. И через это время я увидел человека , но он был очень странный с порванной одеждой и какой-то зелёный. Было до него еще где-то 50 метров. И он побежал на меня . И я понял, что это был зомби. Я не знал чем отбиться, но возле меня был острый камень. Я его бросил и убил его. И в этот момент я понял, где все люди. Большинство людей стало зомби. Но тут я посмотрел на телефон, и там была связь. Я набрал своих родителей (чтобы узнать, живы ли они и чтобы надежда в душе не пропала). Мама взяла телефон после второго гудка.
-Алло, мама, где вы?
- Сын, мы в бункере. Здесь все твои друзья, родные. Беги сюда, это в метро на станции «Шевченко».
-Хорошо, мам.
-Удачи, сын.
Разговор закончился. Я изо всех ног побежал туда.
По пути мне попалось очень много людей, но уже превратившихся в зомби. Когда я пробежал около своей школы, я увидел своего друга Тимофея. У него все тело было в ранах, в ссадинах. Через небольшой отрезок времени, когда ему помогли, мы пошли туда. Прошел день. И мы наконец-то пришли в метро…»
Это написано 2 декабря.

 

Добавить комментарий

*
 

 

     К новостям





ФЕСТИВАЛИ "ЖИВИ!"



ВСЕ АФИШИ



"ГОЛЫМИ РУКАМИ"



АРХИВ НОВОСТЕЙ



НАШЕ ВИДЕО



ДРУГИЕ ПРОЕКТЫ





Арт-дача - это харьковский проект. Начинается в Харькове, а проходит в Крыму на Тарханкуте в старинном особняке генерала Попова. Артдача может дать вдохновение к творчеству, чему-то научить или заставить задуматься, куда идешь, и сверить свой шаг с поступью времени.
Это - международный культурно-зрелищный проект, посвященный любым формам творческой коммуникации.

Это - неожиданно культурный проект, который вырос на почве творческого единения театралов и дизайнеров. Получилась гремучая смесь!

А после фестиваля случается выставка театрального плаката, которая уже сама ездит по другим театральным фестивалям.




8-й Международный театрально-дизайнерский фестиваль "ЖИВИ!" состоится с 21 по 28 сентября. Место встречи изменить нельзя даже если...


   Читать далее



Владимир Какурин: +38 067 754 06 63
+38 050 343 69 70
kakurin@inbox.ru




Харьковская организация Союза дизайнеров Украины     Харьковская организация
     Союза дизайнеров Украины




Первая Международная Открытая Афиша ПроАртИнфо  Первая Международная
  Открытая Афиша ПроАртИнфо




Пансионат      Пансионат
     "Солнечная
     долина"




Яндекс цитирования

Анализ интернет сайта



Новости
"Живи!"-2013
Выставки
Фотогалереи
Заметки
Copyright © Артдача, 2013
Фестивали "Живи!"
Все афиши
Дизайн-пати "Голыми руками"
Наше видео
Архив новостей
Другие проекты
Подписка RSS

Мы ВКонтакте

Мы на Facebook

Дизайн: Михаил Опалев